Ужгородська газета «НЕДІЛЯ» вп’яте нагородила кращих закарпатців
13.02.2007

Хтось скептично стверджуватиме, що імена най-най названо несправедливо, хтось обізве все це «ярмарком марнославства», - але, так чи інакше, оголошення лауреатів з зацікавленістю і нетерпінням чекають учасники рейтингу та їхні шанувальники. Нагадаємо коротко суть проекту. Щороку на звання «Лідер року» висуваються кращі підприємства краю, фінансові установи, туристичні фірми, навчальні, медичні, оздоровчі заклади, засоби масової інформації і, звісно ж, люди – ті, хто має серйозний вплив на громадсько-політичне життя області. Списки учасників рейтингу формуються за результатами проведеного опитування та анкетування, а вже кращу «п’ятірку» та переможців визначають члени експертної ради, до якої входять провідні журналісти області: Тетяна Вашергелі, Петро Гойс, Світлана Ковбиця, Валентина Пастухова, Сергій Федака, Михайло Носа, Лариса Подоляк, Віталій Мещеряков, Лариса Липкань, Олександра Коробко, Ганна Валюк, Людмила Орос, Леся Кулагіна, Олена Суханова, Володимир Павлюх, Костянтин Черкай. Варто зазначити, що голосування відбувається у два етапи, тож експерти, визначаючи професійні і громадські досягнення кандидатів на перемогу, мають чудову можливість відслідкувати їхню діяльність, а відтак, підтвердити чи змінити свою точку зору. 22 січня відбулося завершальне засідання експертної ради, на якому і було обрано переможців рейтингу. Засідання відбувалося спокійно, але без жодного натяку на байдужість. Треба віддати належне членам експертної ради: вони добре підготувалися до вирішального засідання, ще до його початку визначивши своїх фаворитів. Зробити це було не так уже і складно, адже саме журналісти, за словами головного редактора газети «Неділя» Михайла Носи, - це «арбітри по життю, бо їм чи не щодня доводиться давати оцінки подіям, людям, явищам». Цьогорічна програма «Лідер року» містить 9 номінацій, в кожній із яких після прискіпливого вивчення та ретельного оцінювання, таємним голосуванням, з п’яти фіналістів експерти визначили переможців. Отже: у номінації «Виробник краю» беззаперечним лідером став завод «Єврокар», хоча конкуренцію йому складали такі відомі та успішні підприємства, як «Ужгородський коньячний завод», Мукачівський «Точприлад», Перечинський лісохімкомбінат та фабрика «Фішер». Титул «Лідер року» у номінації «Фінансова установа та організація» виборола страхова компанія «Гарант-Авто». Вона, до речі, не вперше потрапляє до рейтингу. До прикладу, минулоріч компанія програла переможцю всього один бал. Резонно виникає питання, чому експерти не відзначили якийсь із банків (а їх серед домінантів було чотири: ОТР Банк, Райфайзенбанк-Аваль, Коопінвестбанк, ПроКредитБанк)? Можливо зіграла свою роль відсутність даних про фінансову діяльність претендентів, а зовнішнє оформлення приміщень та привітність персоналу експерти за основу оцінювання не брали. Що ж до переможця, то виокремити його аргументів було предостатньо: «Гарант-Авто» працює не тільки успішно, але й відкрито. Більш обізнаними виявилися члени експертної ради в номінації «Готельний сервіс та туристичні послуги». Тут були представлені добре відомі всім мукачівська база відпочинку «Карпатський мисливець», зона відпочинку «Воєводино» на Перечинщині, готель «Олд Континент» в Ужгороді, туристична фірма «Бусоль вояж», «Синевирське озеро» (Міжгірський район), «У Тараса» (Свалявський район), «Карпатія» (Хустський район). Причому, всі без винятку претенденти мали серйозні шанси на перемогу. Різниця між набраними голосами складала 1-2 голоси. А «Карпатія» та «Воєводино» набрали однакову кількість експертних «за». Довелося переголосовувати. У рівній і справедливій боротьбі переміг комплекс «Карпатія». Хоч якими аргументованими не були доводи тих членів експертної ради, хто в номінації «Громадське харчування та торгівля» пальму першості віддав торгівельній марці «Добрий смак» та ресторану «Золота пава» у Берегові, таємне голосування визначило: переможцем цілком заслужено стала мережа супермаркетів «Велика кишеня». Менше прихильників виявилося в інших учасників рейтингу: ужгородської кав’ярні «Меделін», піцерії «Цезар» та ресторанного комплексу «Дельфін» в обласному центрі.Як ми уже писали, цього року із представлених телерадіокомпаній та газет в номінації «Засіб масової інформації, журналіст» експерти не відзначили жодну. Прикро. Очевидно, ЗМІ так «виклалися» на минулорічних виборах, оголивши до непристойності свої політичні уподобання та «засвітивши» господарів, що, до прикладу, про їх неупередженість та об’єктивність важко говорити. Не було також у жодного із ЗМІ помітного якісного прориву, який, власне, і стоїть в основі критеріїв оцінювання. Нічого, зате з’явився чудовий шанс для всіх без винятку довести, що закарпатський медіа-простір без них неможливий і непотрапляння до рейтингу – лиш прикра, але поправима помилка. Переможця ж визначали серед шістьох журналістів: Лариси Подоляк, Олександра Ворошилова, Ярослава Галаса, Віталія Мещерякова, Сергія Федаки, Алли Хаятової. Перемогу здобула Лариса Подоляк, редактор відділу західно-інформаційної агенції «Простір».Переможцем у номінації «Навчальний заклад» став Закарпатський державний університет, хоча попередні ставки робилися на ужгородський ПАДІЮН. Правда, різницю між переможцем і «срібними» медалістами склав тільки 1 голос. З мінімальним розривом відстали від лауреата УжНУ та Іршавська гімназія. Не дотягнулися до них Ужгородська угорська гімназія та гімназія м.Ужгорода.Абсолютно неочікуваними виявилися результати голосування у номінації «Громадсько-політичний діяч», особливо ж для прихильників Віктора Балоги. Вони не сумнівалися в тому, що переможцем стане саме він. Однак підрахунок голосів показав: з перевагою у три голоси переміг єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік. Ті, хто голосував за Віктора Балогу, ініціювали переголосування. Свою пропозицію вони аргументували тим, що не можна не відзначити людину, котра зробила такий злет в кар’єрі, не забуваючи при цьому рідні місця. Контраргументи також були цілком слушними: Мілан Шашік – активний громадський діяч, його ім’я завжди на слуху та й в самій назві номінації визначено пріоритет: «громадсько-політичний діяч». Тож дуже добре, що ми відходимо від політики і згадуємо про громадське життя. Зрештою, три голоси – це не один. Все очевидно і зрозуміло. Не отримали підтримки експертів й інші претенденти на звання «Лідер року»: Іван Балога, Ігор Кріль, Іван Різак та Станіслав Аржевітін.У номінації «Культурно-просвітницька діяльність» за перше місце змагалися фестиваль джазової музики «Джаз пап Фест», студія сучасного танцю «Бліц», Танцювальна корпорація друзів, видання «Чотири виміри», камерний хор «Кантус», співачка Іванка Мелай. З мінімальним відривом переміг «Кантус». І, нарешті, в номінації «Медичний та оздоровчий заклад» звання «Лідер року» виборов обласний кардіодиспансер. Конкурентами його були обласна дитяча лікарня, відділення нейрохірургії обласної клінічної лікарні та три санаторії на Мукачівщині – «Карпати», «Перлина Карпат», «Синяк». Дещо важкувато народжувалося рішення, кому вручити спеціальні премії оргкомітету «Лідер року». Одразу і беззаперечно нагороду вирішено було вручити керівнику проекту «ТОП-50. Найвпливовіші люди Закарпаття» Івану Коцуру (посмертно). Ще чотирьох шукали довго: не тому, що нема гідних кандидатур, а тому, що їх, навпаки, у Закарпатті чимало. Після дискусій нагороди знайшли таки своїх господарів. Це - генерал міліції Юрій Рахівський, професор УжНУ Василь Комендар, видання «Чотири виміри», консул Російської Федерації у Львові Євген Гузєєв. Такі переможці. Звісно, результати задовольнили далеко не всіх, тож справжні пристрасті навколо рейтингу завирували саме після оприлюднення списку лауреатів. Висновки експертів (втім, як завжди) не співпали із очікуваннями багатьох тих, хто слідкував за ходом рейтингу. Основний закид, який доводиться вислуховувати, це суб’єктивність вибору. Хоча аргументи, які звучать на доказ цього, такі хиткі і непереконливі, що розумієш: критикувати рейтинг – просто модно, бо значимість його не заперечує ніхто. Тим більше, що, як з’ясувалося, це єдиний подібний захід-довгожитель на теренах Закарпаття. Інші, що амбіційно заявляли про себе, не витримали випробувань часом. «Лідер року» продовжується, намагаючись не звертати уваги на безпідставні обвинувачення, але беручи на озброєння слушні думки. Ярим же поборникам абсолютної об’єктивності, варто нагадати, що об’єктивність – це сума кількох суб’єктивностей. У випадку із «Лідером року» таких складових було кілька тисяч: експерти обирали кращих із кандидатур, запропонованих, насамперед, читачами «Неділі» та «Закарпатських оголошень». Критерії, за якими обиралися лідери, були однаковими для всіх. А поскаржитися на «несправедливість вибору» міг би і будь-хто із членів експертної ради, адже кожен безперечно чекав на дещо інші результати, бажаючи бачити серед переможців тільки своїх фаворитів. Та що поробиш: демократичні процеси диктують умови і визначальною все ж була думка більшості. Варто також відзначити, що на високому рівні забезпечувалася присутність на засіданнях кожного із членів експертної ради. Жодного голосу втрачено не було! Якщо, до прикладу, хтось через поважні причини не міг прийти на засідання, він або голосував заздалегідь (інформація зберігалася у закритому конверті), або довіряв голосувати за себе комусь із експертів, або ж працював у системі он-лайн. ***Ніхто не стверджує, що рейтинг ідеальний. Працювати є над чим, і вдосконалювати є що. Будемо сподіватися, що 12 лютого – у день урочистої церемонії вручення нагород переможцям «Лідера року -2006» - успішно стартує «Лідер року 2007». Поборемося?


Марія КРАСНА,

«НЕДІЛЯ»


Перейти до всіх новин