Тренди світової журналістики 2013
17.09.2013

Міжнародна мережа незалежних PR-агентств Oriella PR Network спільно з Buman Media провели дослідження цифрової журналістики, що охопило майже 550 журналістів з 15 країн Європи, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Америки. Oriella Digital Journalism Study 2013 проаналізувало вплив цифрових технологій на способи збору та публікації новин.

Отже, тренди світової журналістики - 2013:

1. "Народні кореспонденти" користуються не меншою довірою, ніж звичайні репортери.

Народна журналістика особливо розглядається як цінне джерело інформації там (у Франції, Індії, Китаї), де самим журналістам через якісь причини складно висвітлювати події, або якщо існують побоювання з приводу надійності інформації від офіційних джерел. Однак, британці, шведи, новозеландці та росіяни не поділяють цю точку зору.

2. 40% інформагентств використовують мобільні додатки для монетизації контенту.

У той же час використання раніше домінучої моделі отримання прибутку – реклами – починає сповільнюватися. Тенденція пояснює зростаючий акцент на інтернет-трафік та унікальних користувачів як основних показників продуктивності для журналістів.

3. Третина медіаагентств воліють публікувати новини в інтернеті одразу, як тільки ті з'являються, замість того щоб збирати їх для друкованого видання.

Первісна онлайн публікація стає ключовим каталізатором нових стандартів подачі новин (Канада, Індія, Росія, Італія, Швеція). У Великобританії такі видавничі дома, як The Guardian та The Financial Times уже оголосили про перехід на цю модель; Axel Springer у Німеччині також активно інвестує у цю сферу. Такі зсуви виправдовуються почасти зміною читацьких уподобань, почасти й скороченням видатків. Основним видом інформації, що потрапляє в інтернет, стали відеоролики від власкорів, що моментально публікуються у соцмережах. Чверть опитаних журналістів нерідко готує заздалегідь декілька версій одного репортажу протягом розвитку події.

4. Майбутнє журналістики – "інтерактивна графіка", що поєднує у собі цікаві дизайнерські прийоми, котрі дозволять читачеві самому обирати порядок ознайомлення з новинами.

Таким чином, можливий розподіл форм журналістики. З одного боку, це будуть короткі новини на кшталт "твітів", що оперативно висвітлюють події у вигляді тексту та відеозаписів, оптимізованих для невеликих екранів. З іншого - продовжать розвиватися більш довгі нариси та дослідження. "Коротка, але швидка" журналістика допоможе збільшити трафік, підвищити впізнаваність медіабрендів та їхні позиції в рейтингах пошукових систем, новинних ресурсів та додатків-агрегаторів новин, таких як Flipboard та Pulse News.

5. Більше половини журналістів зізналися, що можуть зробити сюжет на основі інформації у мікроблозі, такому як Twitter чи Weibo, але лише у випадку, якщо первісне джерело їм знайоме.

В першу чергу працівники ЗМІ покладаються на знайомі та перевірені джерела. Якщо джерело невідоме, то частка використання цього ресурсу падає вдвічі - до 25%. І навпаки, майже 60% опитаних повідомили, що отримують свої новини з "бесід із галузевими інсайдерами". При чому в Росії журналісти частіше використовують Twitter, ніж інші соцмережі.

Якщо 2011 року прес-релізи були основним джерелом інформації для журналістів (а для німців залишаються і донині), то за останній час значно зросло використання соціальних медіа в журналістиці Великобританії, США, Швеції, Росії та Китаю - з акцентом на контакт зі спікером-експертом.

Серед найбільш надійних джерел названі вчені та експерти (їм довіряють 70% журналістів), технічні експерти компаній (63%) та аналітики (49%). Генеральні директори компаній викликають довіру лише 41% опитаних журналістів (у Росії їм довіряють 51% журналістів). Найбільш ненадійними джерелами названі політики, співробітники PR-служб, керівники відділів маркетингу та офіційні сторінки компаній у соціальних мережах.

Юрій Михайліченко за матеріалами www.aka-media.ru

Перейти до всіх новин