|
Сверстюк Євген Олександрович ()
E-mail: Вебсайт:
Додаткова інформація:
Заявка із друкованого довідника "Газети України 2007":
1) Сверстюк Євген Олександрович
2) редактор, президент газети «Наша віра»
3) 13.12.1928 р., с. Сільце Горохівського р-ну Волинської обл.
4) Львівський держуніверситет ім. І.Франка, філологічний факультет, «логіка і психологія», 1952; аспірантура НДІ психології Міносвіти України, 1956
5) 1956-1959 – викладач української літератури Полтавського педагогічного інституту; 1959-1960 – старший науковий працівник НДІ психології; 1961-1962 – заввідділу прози журналу «Вітчизна»; 1959, 1960, 1961, 1965 – звільнявся з роботи (за політичними мотивами); 1962-1965 – старший науковий працівник відділу психології виховання НДІ психології; 1965-1972 – відповідальний секретар «Українського ботанічного журналу» (редагований академіком Д.К.Зеровим); 01.1972 – заарештований, засуджений за ст.62 ч.1 КК УРСР «за виготовлення і розповсюдження документів самвидаву» до 7 років таборів (покарання відбував у ВС-389/36, с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл.) та 5 років заслання (з 02.1979 – столяр геологічної експедиції поселення Багдарин Бурятської АРСР; 10.1983 – повернувся до Києва, продовжив працювати столяром механічного цеху (до 1988) фабрики індпошиву №3
6) член Українського Пенклубу; президент Української асоціації незалежної творчої інтелігенції
7) –
8) –
9) психологія, літературознавство, релігієзнавство, поезія, переклади
10) –
11) автор книг «Собор у риштуванні» («Смолоскип», «Париж-Балтимор», 1970), «Підпільні есеї» (Гарвард, 1976, англ.), «Есеї» (Франкфурт, 1976, нім.), «Вибране» («Сучасність», Мюнхен, 1979), «Уроки вічного Бога» (Гамбург, 1990, нім.), «Блудні сини України» (Київ, 1993), «Шевченко і час» (Київ, 1996), «На святі надій. Вибране» («Наша віра», Київ, 1999)
12) –
|
